1І було до мене слово Господнє:
2Сину людський! Повідай слово до синів народу твого, і скажи їм: Якщо Я на якусь землю наведу меча, і народ тієї землі візьме з-поміж себе чоловіка і поставить у себе вартовим,
3І він, як побачить меча, що йтиме на землю, засурмить у сурму, і застереже народ;
4І якщо хтось буде слухати голос сурми, але не остереже себе; то, коли меч прийде і захопить його, кров його буде на його голові.
5Голос сурми він чув, але не остеріг себе, кров його на ньому буде; а хто остерігся, той урятував життя своє.
6А якщо вартовий бачив меча, що наближався, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, то, коли прийде меч і відбере у когось з них життя, цей схоплений буде за гріх свій, і кров його стягну від руки вартового.
7І тебе сину людський, Я настановив охоронцем дому Ізраїлевого, і ти будеш чути з уст Моїх слово і навчати їх від Мене.
8Коли Я скажу лиходієві: Безбожнику! Ти смертю помреш, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти безбожника від шляхів його, то безбожник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї.
9А якщо ти застерігав безбожника від шляху його, але він од шляху свого не ухилився, то він помре за гріх свій, а ти врятував душу свою.
10І ти, сину людський, скажи домові Ізраїлевому: Ви кажете так: Злочини наші і гріхи наші на нас; і ми вичахаємо в них: то як же ми можемо жити?
11Скажи йому: Живу Я, - говорить Господь Бог, не хочу смерти грішника, але щоб грішник ухилився від шляху свого і живий був. Одверніться, відверніться од недобрих шляхів ваших; для чого помирати вам, доме Ізраїлів?
12І ти, сину людський, скажи синам народу твого: праведність праведника не врятує в день злочину його, і беззаконник за беззаконня своє не впаде в день навернення свого, так само й праведник у день, коли згрішить, не може залишитися живим за свою праведність.
13Коли Я скажу праведникові, що він буде живий, а він покладеться на свою праведність, і вчинить неправду, то всі праведні діяння його не візьмуться до уваги, – він помре від неправди своєї, котру вчинив.
14А коли скажу беззаконникові: Ти смертю помреш, і він відвернеться од гріхів своїх і буде звершувати суд і правду,
15Якщо цей беззаконник поверне заставу, за вкрадене дасть відплату, буде ходити за законами життя і не чинитиме нічого недоброго, – то він буде живий, не помре.
16Жодний з гріхів його, які він учинив, не пригадаються йому; він почав чинити суд і правду, він буде живий.
17А сини народу твого говорять: Неправий шлях Господа, в той час, як їхній шлях неправий.
18Коли праведник ухилився від праведности своєї і почав чинити беззаконня, то він помре за це.
19І коли беззаконник ухилився від беззаконня свого і почав звершувати суд і правду, він буде за те живий.
20А ви кажете: Неправий шлях Господа! Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його.
21Одинадцятого року нашого переселення, десятого місяця, п’ятого дня місяця прийшов до мене один з урятованих з Єрусалиму і сказав: Зруйноване місто!
22Але ще до приходу цього врятованого увечері була на мені рука Господня, і Він розтулив мені уста раніше, аніж той прийшов до мене вранці. І розтулилися уста мої, і я вже не був безмовним.
23І було до мене слово Господнє:
24Сину людський! Ті, що живуть на спорожнілих місцинах на землі Ізраїлевій, кажуть: Авраам був один – і дістав у володіння землю цю, а нас багато, тож нам дарована ця земля на спадщину.
25А тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров’ю і зводите очі ваші на ідолів ваших, і проливаєте кров, – і хочете володіти землею?
26Ви маєте опертям собі меча вашого, опоганюєте один дружину іншого, і хочете володіти землею?
27Ось, що скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! Ті, котрі – на місцях розорених, упадуть від меча; а хто – в полі, того віддам звірям на поживу; а котрі – у сховищах, у печерах, – ті помруть від моровиці.
28І вчиню землю пустелею із пустель, і зарозуміла могутність її щезне, і гори Ізраїлеві спорожніють, аж так, що не буде перехожих.
29І спізнають, що Я – Господь, коли землю вчиню пустелею з пустель за всі мерзоти їхні, які вони чинили.
30А про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють під стінами і в дверях домів і кажуть один одному, брат братові: Підіть і послухайте, яке слово вийшло від Господа.
31І вони приходять до тебе, як на зібрання народне, і сідає перед лицем твоїм народ Мій, і слухають слова твої, але не виконують їх, бо вони в устах своїх чинять з цього забавку, серце їхнє тяжіє до зиску їхнього.
32І ось, ти для них – як удатний співак з приємним голосом, що гарно співає; вони слухають слова твої, але не виконують їх.
33Але коли справдиться, – ось, уже й справджується, – тоді спізнають, що серед них був пророк.