1Одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було до мене слово Господнє:
2Сину людський! Скажи фараонові, цареві єгипетському, і народові його: З ким ти порівнюєш себе у бундючності своїй?
3Ось, Ашшур був кедром на Ливані з чудовим гіллям, з рясним листям, високий на зріст; і верхів’я його сягало хмари.
4Води його вирощували, безодня його піднімала, річки її оточували розсадника його, і вони струмки свої посилали до кожного дерева в полі.
5А тому висота його піднялася над усіма деревами польовими, і гілок на ньому було багато, і гілки його примножилися, і галузки його ставали довгими від щедрої води, коли він розростався.
6На гілках його гніздилося птаство небесне, під гіллям його виводили діток всілякі звірі польові, і в затінку його мешкали всілякі численні народи.
7Він пишався висотою свого зросту, довжиною гілок своїх; тому що корінь його був біля великої води.
8Кедри в саду Божому не кидали на нього тіні; кипариси не порівнювали гілок його, і каштани не були заввишки з гілку його, жодне дерево в саду Божому не могло помірятися з ним красою своєю.
9Я оздобив його численним галуззям його, аж так, що всі дерева Едемського саду в саду Божому заздрили йому.
10Тому сказав Господь Бог: За те, що ти зависоким став на зріст, і верхів’я своє витягнув понад грубі гілки, і серце його запишалося бундючністю його, –
11За те Я віддав його в руки володареві народів; він учинив з ним, як треба; за беззаконня його Я відкинув його.
12І зрубали його чужинці, найлютіші з-поміж народів, і скинули його з гори; і на всі долини впали гілки його, і віття його поламалося на всіх видолинках землі, і з-під затінку його вийшли всі народи землі, і покинули його.
13На уламках його помістилися всілякі птахи небесні, і під сучками були всілякі польові звірі.
14Це для того, щоб жодні дерева при водах не пишалися високим зростом своїм, і не піднімали верховіть своїх над грубими гілками, і щоб не приліплювалися через їхню висоту дерева, що п’ють воду; бо всі вони зроковані на смерть у підземну країну разом із синами людськими, що відійшли в могилу.
15Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов у могилу, Я вчинив плач по ньому, замкнув заради нього безодню, і зупинив ріки її; і затримав великі води, і засмутив по ньому Ливан, і всі дерева польові сумували за ним.
16Гуркотом від падіння його Я спонукав до трепету народи, коли кинув його до шеолу, до тих, що зійшли в могилу, і зраділи в шеолі всі дерева Едему, чудові і найкращі ливанські, всі, що п’ють воду;
17Бо всі вони також відійшли у пекло, до забитих мечем, і спільники його, що жили під затінком його, серед народів.
18Отож, з яким із дерев едемських ти порівнював себе у славі і величі? Але тепер водночас з деревами едемськими ти будеш кинутий до шеолу, і будеш лежати осередь необрізаних, з убитими мечем. Це фараон і вся безліч народу його, говорить Господь Бог.