1І було до мене слово Господнє:
2Сину людський! Повідай Єрусалимові про мерзоти його.
3І скажи: Так говорить Господь Бог доньці Єрусалиму: Твій корінь і твоя вітчизна – в краю Ханаанському, батько твій – амореєць, а мати твоя – хеттеянка.
4При народжені твоєму – в день, коли ти народилася, пуповину твою не відтяли, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була посолена, і в пелюшки не сповита.
5Жодне око не змилувалося над тобою, щоб з милосердя до тебе вчинити тобі що-небудь з цього; але тебе викинули в поле, із презирства до життя твого, в день народження твого.
6І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, опоганеною у крові твоїй, і сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи! Так, Я сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи!
7Примножив тебе, мов польові рослини; ти виросла, і стала велика, і дійшла значної вроди: перса випросталися, і волосся у тебе виросло; але ти була гола і непокрита.
8І проходив Я повз тебе і подивився на тебе, і ось, це був час твій, час любови; і Я накрив тебе крилами Моїми, і прикрив голизну твою, і присягнувся тобі; і ухвалив заповіта з тобою, говорить Господь Бог, – і ти стала Моєю.
9Обмив Я тебе водою, і змив з тебе кров твою, і помазав тебе єлеєм.
10І зодягнув тебе в сукню в оздобах, і взув тебе в тахаш, і підперезав тебе вісоном, і покрив тебе шовковою запоною.
11І зодягнув тебе в шати і поклав на руки твої зап’ястя, і на шию твою – корали.
12І дав тобі кільце для твого носа, і сережки – на вуха твої, і на голову твою – чудовий вінець.
13Так оздоблювалася ти золотом і сріблом, і одежа твоя була вісон та шовк, і мережані тканини; насичувалася хлібом з найкращого пшеничного борошна, медом та єлеєм, і була неймовірно вродлива і сягнула царської величі.
14І полинула між народами слава твоя про вроду твою, бо вона була уповні досконала при тих пречудових шатах, котрі Я поклав на тебе, – говорить Господь Бог.
15Але ти сподівалася на вроду твою і, зважаючи на славу твою, почала блудодіяти і роздавала той блуд усілякому, що проходив мимо, й віддавалася йому.
16І взяла з одягу твого і вчинила собі барвисті підвищення, і блудодіяла на них, як ніколи не станеться і не буде.
17І взяла пишні шати твої з Мого золота, і з Мого срібла, котрі Я дав тобі, і вчинила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними.
18І взяла мережані сукні твої, і одягла їх для них, і ставила перед ними єлей Мій і кадило Моє,
19І хліб Мій, котрого Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, котрими Я насичував тебе, ти поставила перед ними як приємні пахощі; і це було, говорить Господь Бог.
20І взяла синів твоїх і дочок твоїх, котрих ти породила Мені, і приносила як пожертву на пожирання їм. Чи мало було тобі блудити?
21Але ти й синів Моїх умертвила і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.
22І при всіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх, ти не згадувала про дні юности твоєї, коли ти була гола, і непокрита, і залишена в крові твоїй на ганьбу.
23І після всіх злочинів твоїх, – горе, горе тобі! – говорить Господь Бог.
24Ти спорудила собі блуднища і набудувала собі підвищень на будь-якім майдані;
25При початку всілякої дороги спорудила собі підвищення, ганьбила вроду твою і розкидала ноги твої для всякого, що проходив мимо, і примножувала блудодіяння твої.
26Блудила з синами Єгипту і сусідами твоїми, людьми високими на зріст, і примножувала блудодіяння твої, гніваючи Мене.
27І ось, Я простягнув до тебе руку Мою, і зменшив ухвалене тобі і віддав тебе на зневагу дочкам филистимським, що ненавидять тебе, котрі засоромилися твоєї ницої поведінки.
28І блудила ти з синами Ашшура – і не наситилася, блудила з ними, але й тим не вдовольнилася;
29І примножила блудодіяння твої в краю Ханаанському до Халдеї, але й цим не вдовольнилася.
30Яким знеможеним має бути серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти все це чинила, як незагнуздана блудниця!
31Коли ти будувала собі блуднища при початку всілякої дороги, і споруджувала собі підвищення на всілякому майдані, ти була не така, як блудниця, тому що відкидала дарунки,
32Але як перелюбна дружина, що приймає замість свого чоловіка чужих.
33Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала дарунки усім коханцям твоїм і підкупляла їх, щоб вони зусібіч приходили до тебе блудити з тобою.
34У тебе в блудодіяннях твоїх було протилежне тому, що трапляється з жінками: не за тобою бігали, але ти давала подарунки; і тому ти вчиняла ще огидніше від інших.
35А тому вислухай, блуднице, слово Господнє!
36Так говорить Господь Бог: За те, що ти отак розкидалася грішми твоїми, і в блудодіяннях твоїх оголювалося тіло твоє перед коханцями твоїми, і перед усіма огидними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, котрих ти віддала їм,
37За це ось, Я зберу всіх коханців твоїх, котрими ти насолоджувалася і котрих ти любила, з усіма тими, котрих ненавиділа, і зберу їх звідусіль супроти тебе, і оголю тебе перед ними, і вони побачать твій сором.
38Я буду судити тебе судом перелюбників і таких, що проливають кров, – і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;
39Віддам тебе в руки їхні, – і вони розорять блудовища твої, і порозвалюють підвищення твої, і зірвуть з тебе шати твої, і заберуть одежу твою, і залишать тебе голою і непокритою.
40І скличуть на тебе зібрання і поб’ють тебе камінням і розітнуть тебе мечами своїми.
41Спалять доми твої вогнем і звершать над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу край блудові твоєму, і не будеш уже давати подарунків.
42І вгамую над тобою гнів Мій, і відійде від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.
43За те, що ти не пригадала днів юности твоєї і всім цим дратувала Мене, ось, Я поводження твоє оберну на твою голову, говорить Господь Бог, щоб ти не віддавалася більше розпусті по всіх твоїх мерзотах.
44Ось, кожний, хто говорить притчами, може сказати про тебе: Яка мати, така й донька.
45Ти – донька, що вдалася в матір свою, котра покинула чоловіка свого і діток своїх, – і ти – сестра в сестер твоїх, котрі покидали чоловіків своїх і дітей своїх, матір ваша хеттеянка, а батько ваш – амореєць!
46А старша сестра твоя – Самарія, що з доньками своїми живе по ліву руку від тебе; а менша сестра твоя, що сидить від тебе по праву руку, – це Содома, з доньками її.
47Але ти не їхніми шляхами ходила і не за їхньою мерзотою чинила: цього тобі було замало. Ти вчиняла розбещеніше від них на всіх шляхах твоїх.
48Живу Я, - говорить Господь Бог: Содома, сестра твоя, не чинила того сама і її доньки, що вчиняла ти і доньки твої.
49Ось, у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї і дочок її: У гордині, пересиченні і лінощах, і вона руки бідного і вбогого не підтримала.
50І запишалися вони і чинили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.
51І Самарія навіть половини твоїх гріхів не згрішила; ти переважила їх своїми мерзотами, через твої мерзоти, котрі ти вчиняла, і провина сестер твоїх цим виправдана.
52Тож неси ганьбу твою ти, котра осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе у більшій мірі, аніж сестри, вони мають меншу провину. Червоній же від сорому і неси ганьбу твою, у такий спосіб виправдавши сестер твоїх.
53Але я поверну їхній полон, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і поміж ними полон бранців твоїх.
54Щоб ти несла ганьбу твою і соромилася всього того, що вчинила, коли служила для них утіхою.
55І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться до попереднього стану; і Самарія і, доньки її повернуться до попереднього стану, і ти й доньки твої повернетеся до попереднього стану вашого.
56Про сестру твою Содому й спогаду не було в устах твоїх за днів зарозумілости твоєї,
57Доки ще не відкрилося безчестя твоє, як у пору осоромлення від дочок Сирії і всіх, що оточували її, від дочок филистимських, що дивилися на тебе зневажливо з довкілля.
58За розпусту твою і за мерзоту зазнаєш ти утисків, – говорить Господь.
59Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учиняла ти, знехтувавши присягою порушенням спілки.
60Але Я пригадаю спілку Мою з тобою за днів юности твоєї, і поновлю з тобою вічну спілку.
61І ти згадаєш про шляхи твої, і буде тобі соромно, коли почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, і коли Я буду давати тобі їх у доньки, але не від твоєї спілки.
62Я поновлю заповіта Мого з тобою, і спізнаєш, що Я – Господь,
63Для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі ти не могла навіть уст розтулити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти вчиняла, говорить Господь Бог.