1Отож я, в’язень у Господі, благаю вас чинити згідно із званням, у котре ви покликані.
2Із усілякою сумирною мудрістю, покірністю і довготерпінням, ставлячись поблажливо один до одного з любов’ю,
3Прагнучи зберегти єдність духу у спілці з миром.
4Одне тіло і один дух, як ви також покликані до однієї надії вашого звання;
5Один Господь, одна віра, одне хрещення,
6Один Бог і Батько усіх, Котрий над усіма і через усіх і в усіх нас.
7А кожному з нас дана благодать в міру дару Христового.
8А тому й сказано: Вийшов на висоту, полонив полон, і дав дари людям.
9А вийшов, що означає, як не те, що Він також сходив передніше до найнижчих місцин землі?
10А Хто зійшов був, Той якраз і піднявся найвище понад всі небеса, щоб звершити все.
11І Він настановив одних Апостолами, інших пророками, ще інших євангелістами і пастирями, а також учителями.
12Для вдосконалення святих, для справи служіння, для зміцнення тіла Христового,
13Аж доки не сягнемо спільности віри і пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного Христового віку,
14Щоб ми не були вже малолітками хитливими, що захоплюються усіляким вітром учення, за лукавством людей, виходячи з хитрого мистецтва облудности,
15Але щирою любов’ю всі виростали в Того, Котрий є голова Христос,
16Із Котрого все тіло, складене і з’єднане засобом усіляких поєднань, що взаємно зміцнюються, в міру свого діяння кожного члена, одержує приріст для творення самого себе в любові.
17А тому я повідую і заклинаю в Господі, щоб ви уже не вчиняли так, як учиняють інші народи, за марнотою свого глузду,
18Бо потьмарені в розумі, відчужені од життя Божого, з причини їхнього невігластва (неуцтва) і ожорсточення їхнього серця,
19Вони, сягнувши нестями, віддалися розпусті так, що вчиняють всіляку нечистоту з ненажерливістю.
20Але ви не так пізнали Христа,
21Тому, що ви чули про Нього і в Ньому навчилися, – бо істина в Ісусі, –
22Відкинути попередній спосіб життя старої людини, що зотліває у звабливих похотях,
23І обновитися духом розуму вашого,
24І вдягнутися в нову людину, витворену за подобою Божою, у праведності та святості істини.
25А тому, відкинувши неправду, повідуйте істину кожний своєму ближньому, тому що ми члени один одному.
26Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому;
27І не давайте місця дияволові.
28Хто крав, нехай не краде, а ліпше трудися, роблячи своїми руками корисне, аби було з чого вділити нужденному.
29Нехай жодне гниле слово не виходить з уст ваших, а лише добре для напучування у вірі, щоб воно приносило благодать тим, що слухають,
30І не ображайте Святого Духа Божого, Котрим ви позначені на день визволення.
31Усіляке роздратування, лють та гнів, і крик, і лихе слово з усілякою злобою нехай щезнуть з-поміж вас;
32Але будьте добрими один до одного, співчутливі, прощайте один одному, як Бог у Христі простив вам.