1Коли побачиш вола брата твого, чи вівцю його, які заблукали, не залишай їх, але за будь-якого випадку поверни їх братові твоєму.
2А якщо не близько буде до тебе брат твій, або ти не знаєш його, то приведи їх до свого дому, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх.
3Так учиняй і з віслюком його, так учиняй з одягом його, так чини з усілякою загубленою річчю брата свого, котра буде ним загублена, і котру ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього.
4Коли побачиш віслюка брата твого, чи вола його, що впали на шляху, не залишай їх, але допоможи йому разом підняти їх.
5Жінка не може носити на собі те, що належить чоловікові, і чоловік також не може одягатися в жіночу одежу; бо всі, хто так чинить, – мерзота для Господа.
6Якщо трапиться тобі на шляху пташине гніздо на якомусь дереві, або на землі, з пташенятами чи з яйцями, і мати сидить на пташенятах чи на яйцях, то не бери матері разом із дітками;
7Матір випусти, а дітей візьми собі; щоб тобі добре велося, і щоб продовжилися твої дні.
8Якщо збудуєш новий дім, то зробиш поруччя край покрівлі твоєї, щоб не навести крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
9Не засівай виноградника свого різним насінням, щоби плід твого насіння, котре ти посіяв, і плід виноградника твого не став опоганеним.
10Не ори волом і віслюком разом.
11Не зодягай одежі з різної матерії: з вовни і з льону разом.
12Зроби собі кутасики на чотирьох кутах покривала твого, котрим ти накриваєшся.
13Якщо хтось візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її,
14І буде зводити наклепи на неї, і пустить про неї неславу, і скаже: Я взяв оцю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов її незайманою,
15То батько юнки і мати її нехай візьмуть і винесуть ознаки дівоцтва юнки до старшин міста, до воріт;
16І батько юнки скаже старшинам: Доньку мою я віддав за дружину цьому чоловікові, і нині він зненавидів її,
17І ось, він зводить наклеп на неї, говорячи: Я не знайшов у доньки твоєї незайманости, але ось ознаки дівоцтва доньки моєї. І розгорнуть одежу перед старшинами міста.
18Тоді старшини того міста нехай візьмуть чоловіка, і покарають його,
19І накладуть на нього сто шеклів срібла пені, і віддадуть батькові юнки за те, що він пустив неславу на діву Ізраїля: а вона нехай буде його дружиною, і він не зможе розірвати з нею шлюбу до кінця днів своїх.
20А якщо сказане про жінку буде справедливе, і не знайдеться незайманости у юнки,
21То юнку нехай приведуть до дверей дому батька її, і чоловіки міста її заб’ють її камінням до смерти; бо вона вчинила мерзенну справу серед Ізраїля; блудячи в домі батька свого; і отак винищи зло з-поміж себе.
22Якщо знайдуть когось, що буде лежати з жінкою заміжньою, то необхідно зрокувати на смерть обидвох, і чоловіка, який ліг із жінкою, і жінку; ось так винищи зло з-поміж Ізраїля.
23Якщо молода дівчина буде заручена з чоловіком, і хто-небудь стрінеться з нею в місті і зляжеться з нею,
24То обидвох їх приведіть до брами того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він опоганив дружину ближнього свого; отак винищи зло з-поміж себе.
25А якщо хтось у полі стрінеться із зарученою дівчиною і силою зляжеться з нею, то необхідно скарати на смерть лише чоловіка, який злігся з нею;
26А дівчині нічого не заподій; на дівчині немає злочину смертного; бо це те саме, якби хтось постав супроти ближнього свого і забив його.
27Бо він зустрівся з нею в полі, і, хоч дівчина заручена кричала, та нікому було рятувати її.
28Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою і, схопивши її, зляжеться з нею, і застануть їх,
29То чоловік, який злігся з нею, мусить дати батькові дівчини п’ятдесят шеклів срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він опоганив її; ціле життя своє він не зможе розірвати шлюбу з нею.
30Чоловік не повинен брати дружини батька свого, і не відкриє подолу одежі батька свого.