1Наприкінці сьомого року зробиш відпущення.
2А відпущення є в тому, щоби кожен позикодавець, котрий позичив ближньому своєму, подарує йому свою позику, не вимагатиме її від свого ближнього чи з брата свого; тому що проголошене відпущення Господнє.
3Від чужинця вимагай, а що буде твоє у брата твого, даруй йому.
4Хіба що не буде в тебе бідного; тому що вельми благословить тебе Господь на тій землі, котру Господь, Бог твій, дає тобі у спадок, щоб ти взяв її у спадщину.
5Якщо будеш слухняним голосові Господа, Бога твого, і прагнутимеш виконувати всі заповіді оці, котрі я сьогодні заповідаю тобі,
6Бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати позику багатьом народам, а сам не будеш позичати; і панувати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати.
7А якщо буде в тебе вбогий хто-небудь із братів твоїх при будь-яких брамах твоїх, на землі твоїй, котру Господь, Бог твій, дає тобі, то не ожорсточиш серця свого, і не стиснеш пальців твоїх перед убогим братом твоїм.
8Але відкрий йому руку твою і дай позику, зваживши на нужду його, у чому він має потребу.
9Гляди, щоб не зародилася в недоброму серці твоєму думка: Наближається сьомий рік, рік відпущення; і щоб від того око твоє не стало злим до убогого брата твого, і ти не дав нічого йому; бо він заволає на тебе до Господа, і буде на тобі гріх.
10Дай йому позику, і коли будеш давати йому, не мусить осмута озватися в твоєму серці, бо за це благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх справах твоїх, і в усьому, що вчинятимеш своїми руками.
11Тому що вбогі ніколи не щезнуть на землі: конче відкривай руку твою братові твоєму; убогому твоєму і жебракові твоєму на землі твоїй.
12Коли буде проданий тобі брат твій, єврей чи єврейка, то шість років служитимуть тобі, а сьомого року відпусти його від себе на волю.
13А коли будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками.
14Але дай йому щедро від отари твоєї і від току твого і від чавила твого, дай йому від усього, чим благословив тебе Господь, Бог твій.
15Пам’ятай, що ти також був рабом на землі єгипетській, і визволив тебе Господь, Бог твій; тому я сьогодні й заповідаю тобі це.
16А якщо він скаже тобі: Не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій, через те, що добре йому в тебе,
17То візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учиняй і з рабинею твоєю.
18Не вважай це для себе важким, що ти маєш відпустити його від себе на волю; бо він за шість років заробив тобі удвічі супроти оплати наймитові; і благословить тебе Господь, Бог твій, у всьому, що ти будеш чинити.
19Кожного первістка чоловічої статі, що вродиться від великої худоби твоєї і від отари твоєї, присвячуй Господові, Богові твоєму, і не працюй на бикові, первісткові твоєму, не стрижи первістка з отари твоєї.
20Перед Господом, Богом твоїм, щорічно споживай це ти і родина твоя, на місці, котре вибере Господь.
21А якщо буде на ньому вада, чи кульгаве, чи сліпе, чи хвороба якась, то не принось його для пожертви Господові, Богові твоєму,
22Але при брамах твоїх їж його, нечистий, як і чистий, люди можуть споживати, як сарну і як оленя.
23Лише крови його не споживай; на землю її виливай, як воду.