1Я, Навуходоносор, мав спокій у домі моєму і щасливо жив у палаці моєму.
2Але я бачив сон, котрий настрахав мене, і роздуми на ложі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.
3І складена була мною ухвала припровадити до мене усіх мудраків вавилонських, щоб вони повідали мені сенс сновидіння.
4Тоді прийшли ясновидці, чаклуни, халдеї і ворожбити; я оповів їм сон, але вони не могли витлумачити мені сенсу його.
5Нарешті до мене зайшов Даниїл, котрому ім’я було Валтасар – на ймення мого бога, і в котрому дух святих богів; йому розказав я сон.
6Валтасаре, старшино віщунів! Я знаю, що в тобі дух святих богів, і жодна таємниця не завдає тобі складнощів; розтлумач мені видіння сну мого, котрий я бачив, і суть його.
7А видіння голови моєї на ложі були такі: Я бачив: ось, серед землі дерево вельми високе.
8Велике це було дерево і міцне, і висота його сягала неба, і його видно було аж від рубежів усієї землі.
9Листя його пречудове, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили затінок польові звірі, і поміж гіллям його гніздилися птахи небесні, і від нього насичувалася всіляка плоть.
10І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес Невсипущий і Святий.
11Він вигукував голосно, і сказав: Зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього, і птахи з гілок його;
12Але головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частка його в земній траві.
13Серце людське відбереться в нього і надане буде йому серце звіряче, і прийде над ним сім часів.
14Постановою Невсипущих це окреслено, і за вироком Святих призначене, щоб знали ті, які живуть, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому бажає, і настановляє над ним поглумленого між людьми.
15Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, повідай таїну його, бо ніхто з мудраків у моєму царстві не зміг розтлумачити його сенсу, а ти можеш, тому що Дух Святого Бога в тобі.
16Тоді Даниїл, котрому ім’я Валтасар, близько години був у зачудуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! Нехай не бентежить тебе цей сон і утаємничене його. Валтасар відповідав і сказав: Володарю мій! Твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм його значення!
17Дерево, котре ти бачив, яке було велике і міцне, висотою своєю сягало небес і його видно було з усіх кінців землі,
18На котрому листя було пречудове і безліч плодів і харчі для всіх, під яким жили звірі польові і на гілках котрого гніздилися птахи небесні,
19Це – ти, царю, звеличений і зміцнений, і велич твоя зросла і сягала небес, а влада твоя – до рубежів землі.
20А що цар бачив Невсипущого і Святого, що сходив з небес, Котрий сказав: Зрубайте дерево і винищіть його, лише головного кореня його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних та мідних серед трави польової зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частка його, допоки не пройдуть над ним сім часів, –
21То ось тлумачення цього, царю, і ось ухвалення Всевишнього, котре спіткає володаря мого, царя:
22Тебе відлучать од людей, і прожиття твоє буде з польовими звірами, травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає.
23А що наказано було залишити головний корінь дерева, то це означає, що царство твоє залишиться тобі; коли ти спізнаєш владу небесну.
24А тому, царю, нехай буде бажана тобі моя порада: Спокутуй гріхи твої правдою, і беззаконня твої милосердям до бідних; ось, чим зможе потривати мир твій.
25Усе це справдилося над царем Навуходоносором.
26За дванадцять місяців потому ходив цар по царських світлицях у Вавилоні, а тоді
27Цар сказав: Чи це не величавий Вавилон, котрого я спорудив, як дім царства силою моєї могутности і для слави моєї величі?
28Іще мова ця була на устах царя, аж тут голос, наче з небес: Тобі говорено, царю Навуходоносоре: Царство відійшло од тебе!
29І відлучать тебе від людей, і буде прожиття твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає!
30Тут-таки й справдилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був од людей, їв траву, як віл, і зрошувалося його тіло росою небесною аж так, що волосся у нього виросло, наче у лева, і нігті у нього,– як у птаха.
31А по закінченні днів тих я, Навуходоносор, підвів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, склав похвалу і прославив Вічно Живого, Котрого володарювання вічне і Котрого царство – від роду й до роду.
32І всі ті, що живуть на землі, нічогісінько не важать; за волею Своєю Він діє, як у небесному війську, так і в тих, що живуть на землі, і немає нікого, хто міг би вчинити опір Його руці і сказати Йому: Що Ти вчинив?
33О тій порі повернувся до мене розум мій, і для слави царства мого повернулися до мене розважливість і попередня шляхетність моя; тоді знайшли мене дорадники мої і вельможі мої, і я поновлений на престолі царства мого, і велич моя ще більше піднеслася.
34Нині я, Навуходоносор, прославляю, підношу і звеличую Царя Небесного, Котрого всі діяння справедливі і шляхи праведні, і Котрий спроможний упокорити тих, що ходять пихато.