1І постане того часу Михаїл, князь великий, що стоятиме за синів народу твого; і постануть важкі часи, яких ще не було від тієї пори, як заіснували люди, аж донині; але врятуються цього часу з твого народу всі, котрі знайдені записаними в книзі.
2І багато тих, що сплять у земному тліні, пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і ганьбу.
3І розумні будуть сяяти, мов світила на небі, і ті, що навернули багатьох до правди, – мов зорі, повік, назавжди.
4А ти, Даниїле, утаємнич слова оці і запечатай книгу цю до прикінцевого часу; численні прочитають її, і примножиться ведення.
5Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один по цей бік річки, а другий на тому березі ріки.
6І один сказав мужеві у лляній одежі, котрий стояв над водами ріки: Коли буде кінець оцих дивовижних подій?
7І чув я, як муж в лляній одежі, що був над водами ріки, піднісши праву і ліву руку до неба, присягався вічно Живим, що до кінця часу, і часів, і півчасу, і по цілковитому занепаді сили народу святого все це звершиться.
8Я чув це, але не зрозумів, а тому сказав: Володарю мій! А що ж буде потому?
9І відповідав він: Йди, Даниїле, бо утаємничені і запечатані слова оці до останнього часу.
10Багато очиститься, обілиться і переплавлені будуть у випробуваннях; а нечестиві будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто із нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11Від часу припинення щоденної пожертви і встановлення мерзоти занепаду мине тисяча двісті дев’яносто днів.
12Блаженний, хто наджидає і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13А ти йди до свого кінця, і спочинеш, і постанеш, щоб дістати свого жереба наприкінці тих днів.