1Третього року Кіра, царя перського, було одкровення Даниїлові, котрий називався ім’ям Валтасар; і справжнє це було одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і затямив це видіння.
2За тих днів я, Даниїл, був у зажурі три тижні днів.
3Смачного хліба я не їв, і м’ясо і вино не торкалося уст моїх, і не намащувався пахощами до виповнення цих трьох тижнів днів.
4А двадцять четвертого дня першого місяця був я на березі великої ріки Тигр.
5І звів очі мої, і побачив: Ось, один муж, одягнений у лляний одяг, і крижі його підперезані золотом з Уфазу.
6Тіло його, як топаз, обличчя його – як вигляд блискавиці; очі його – мов палаючі світильники, руки його і ноги його на вигляд – немов блискуча мідь, і голос мови його – наче голос багатьох людей.
7І лише один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, що були зі мною, не бачили цього видіння; але великий страх виповнив їх і вони втекли, щоб сховатися.
8І залишився я один і дивився на це велике видіння, але в мені не залишилося сили духу, і обличчя неймовірно змінилося, і не стало в мені тривкости.
9І почув я голос слів його; і тільки-но почув я голос слів його, як відразу заціпенів і впав на обличчя моє, і лежав ницьма до землі.
10Та ось торкнулася до мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
11І сказав він мені: Даниїле, муже улюблений! Зважай на слова, котрі я тобі скажу, і стань рівно, бо я до тебе посланий нині. Коли він сказав мені ці слова, я стояв у трепеті.
12Але він сказав мені: Не бійся, Даниїле, від першого дня, як ти відкрив серце своє, щоб сягнути розуміння і упокорити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би заради твоїх слів.
13Але князь царства перського стояв супроти мене двадцять один день; та ось, Михаїл, один із перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
14А тепер я прийшов звістити тобі, що станеться з народом твоїм наприкінці днів, бо видіння стосується багатьох днів.
15Коли він говорив мені такі слова, я припав обличчям моїм до землі і занімів.
16Аж ось, хтось з вигляду схожий на синів людських, торкнувся уст моїх, і я розтулив уста мої, і почав говорити, і сказав тому, хто стояв переді мною: Володарю мій! Від цього видіння нутрощі мої перевернулися в мені, і не стало в мені сили.
17І як може говорити слуга такого володаря мого з таким володарем моїм? Бо в мені немає сили, і дихання завмерло в мені.
18Тоді знову торкнувся до мене той людський образ і зміцнив мене.
19І сказав: Не бійся, муже улюблений! Мир тобі, будь мужнім, будь мужнім! І коли він говорив зі мною, я зміцнився і сказав: Говори, володарю мій; бо ти зміцнив мене.
20І він сказав: Чи відаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, аби боротися з князем перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
21А втім, я повідаю тобі, що накреслено у книзі правди; і немає нікого, хто підтримав би мене в тому, окрім Михаїла, князя вашого.