1У Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симон, названий Нігер, і Луцій кирінеєць, і Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савл.
2Коли вони служили Господові і постилися, Дух Святий сказав: Відділіть Мені Варнаву і Савла на справу, до котрої Я покликав їх.
3Тоді вони звершили піст і молитву і, поклавши на них руки, відпустили їх.
4А ці, послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру;
5А коли були в Саламіні, проповідували слово Боже у синагогах юдейських; і мали при собі й Івана для служіння.
6Коли пройшли увесь острів, аж до Пафосу, знайшли вони одного чоловіка, ворожбита, лжепророка юдейського, на ім’я Варісус,
7Котрий був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові доброго глузду. Той закликав Варнаву і Савла, бо прагнув почути Слово Боже;
8А Єліма, ворожбит отой, – бо це його ім’я, – чинив їм спротив, бажаючи відхилити проконсула од віри.
9Але Савл, він же Павло, виповнився Духом Святим, а тоді спрямував на нього погляд,
10І сказав: О, сину диявола, наповнений всіляким підступом і всіляким злодійством, враже усякої правди! Чи не перестанеш ти зводити з рівних шляхів Господніх?
11І нині, ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу! І одразу заполонив його морок і пітьма, і він, шарпаючись туди й сюди, шукав проводиря.
12Тоді проконсул, побачивши сподіяне, увірував, дивуючись з учення Господнього.
13Відпливши з Пафосу, Павло і ті, що були з ним, прибули у Памфілійську Пергію; але Іван, відлучившись од них, повернувся до Єрусалиму.
14А вони, проходячи від Пергії, прийшли до Антіохії Писидійської, і, відразу зайшовши до синагоги суботнього дня, посідали.
15Після читання закону і пророків, старшини синагоги послали сказати їм: Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчальне для народу, кажіть.
16Павло підвівся, подав знака рукою і сказав: Мужі ізраїльтяни, і ви, що боїтеся Бога! Послухайте!
17Бог народу цього вибрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування на землі єгипетській, і раменом високим вивів їх з неї,
18І близько сорока літ часу годував їх у пустелі;
19І, винищивши сім народів на землі ханаанській, поділив їм на спадок землю їхню.
20І після цього, майже чотириста п’ятдесят років давав їм суддів до пророка Самуїла.
21Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Беньямінового коліна: Так минуло сорок літ.
22Відкинувши його, настановив їм царем Давида, про котрого й сказав, свідкуючи: Знайшов Я мужа до серця Мені, Давида, сина Єсеєвого, який звершить всі бажання Мої.
23Ось якраз із його нащадків Бог за обітницею підніс Ізраїлеві Рятівника Ісуса;
24Перед самою з’явою Його Іван проповідував хрещення каяття всьому народові ізраїльському.
25А коли Іван звершив належне, то казав: За кого ви маєте мене? Я не той; але ось, йде за мною, у Котрого я недостойний розв’язати ремінці на взутті.
26Мужі-браття, діти роду Авраамового і ті, що бояться Бога поміж вами! Вам послане Слово порятунку цього.
27Бо мешканці Єрусалиму і старшини їхні, не впізнавши Його, засудили, виконавши слова пророчі, котрі читаєте щосуботи.
28І, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
29А коли звершили все написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
30Але Бог воскресив Його з мертвих;
31Він упродовж багатьох днів приходив до тих, котрі вийшли з Ним із Галілеї до Єрусалиму і котрі нині є свідки Його перед народом.
32І ми благовістимо вам, що обітницю, повідану батькам, Бог виконав для нас, дітей їхніх, воскресивши Ісуса,
33Як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе.
34А що воскресив Його з мертвих, так, що Він уже не обернувся на тлін, то про це сказав так: Я дам вам ті милості, котрі обіцяв Давидові, неодмінно.
35А тому й в іншому місці каже: Не даси Святому Твоєму побачити тліну.
36Давид, свого часу послуживши волі Божій, спочив, і долучився до батьків своїх, і побачив тлін;
37А Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тліну.
38Отож, нехай же буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.
39І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним кожний віруючий.
40Тож бережіться, щоб не прийшло на вас, сказане у пророків:
41Подивіться, облудники, здивуйтеся і щезніть; бо Я вчиняю діяння за днів ваших, діяння, котрому не повірили б ви, якби хтось оповів вам.
42Під час виходу їх із юдейської синагоги, погани просили їх говорити про те саме ще й наступної суботи;
43А коли зібрання розійшлося, то чимало юдеїв, а також із прозелітів, котрі шанували Бога, навернені з поганів, пішли слідом за Павлом і Варнавою, котрі бесідували з ними і переконували їх перебувати у благодаті Божій.
44Наступної суботи майже все місто зібралося слухати Слово Боже;
45Але юдеї, забачивши народ, виповнилися заздрістю і почали заперечувати і лихословити те, про що оповідав Павло.
46Тоді Павло і Варнава з ревністю сказали: Для вас першим належало проповідувати Слово Боже; та оскільки ви відкидаєте його і самі себе чините недостойними вічного життя, то ось, ми звертаємося до поганів;
47Бо так заповідав нам Господь: Я настановив Тебе світлом для поганів, щоб Ти був спасінням аж до краю землі.
48А погани, зачувши подібне, раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, котрі були вибрані для вічного життя.
49І Слово Господнє розповсюджувалося по всій країні.
50Але юдеї, підмовивши побожних і поважних жінок і значних у місті городян, розпочали переслідувати Павла і Варнаву і вигнали їх геть зі своєї землі.
51А вони, струсивши на них порох з ніг своїх, пішли в Іконію.
52А учні виповнилися радістю і Духом Святим.