1Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, за обітницею життя у Христі Ісусі,
2Тимофієві, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Вітця і Христа Ісуса, Господа нашого.
3Дякую Богові, Котрому служу від прабатьків із чистою совістю, що безнастанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі;
4І бажаю бачити тебе, пригадуючи сльози твої, щоб мені виповнитися радістю,
5Пригадуючи нелицемірну віру твою, котра передніше жила в бабусі твоїй Лоїді і матері твоїй Евникії; певен, що вона є також у тобі.
6Із цієї причини нагадую тобі, щоб ти розігрівав дара Божого, котрий в тобі через покладання рук моїх,
7Бо дав нам Бог духа не остраху, але сили і любови, та цнотливости.
8Отож, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в’язня Його; але страждай з благовістям (Христовим) силою Бога,
9Що врятував нас і покликав званням святим, не за справи наші, але за Своєю волею і благодаттю, що дана нам у Христі Ісусі передніше вічних часів.
10А нині відкрилося з’явою Рятівника нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і явив життя і нетління через Євангелію,
11Для котрої я настановлений проповідником і Апостолом, і навчителем поганів.
12З цієї причини я так страждаю; але не соромлюся. Бо я знаю, в Кого увірував, і певний, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день.
13Дотримуйся взірця розважливого вчення, котре ти чув од мене, з вірою і любов’ю у Христі Ісусі.
14Бережи добру запоруку Духом Святим, що живе у нас.
15Ти знаєш, що всі азійські залишили мене; в тому числі й Фігел та Гермоген.
16Нехай же подасть Господь милість домові Онисифоровому за те, що він неодноразово опікувався мною і не соромився ланцюгів моїх,
17Але, коли був у Римі, то з великою ревністю шукав мене і знайшов.
18Нехай же подасть йому Господь надбати милість у Господа того дня; а скільки він служив (мені) в Ефесі, ти краще знаєш.