1Оце останні слова Давида, вислів Давида, сина Єсеєвого, вислів мужа, настановленого високо, помазанця Бога Якового і солодкого співця Ізраїлевого.
2Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язику у мене.
3Сказав Бог Ізраїлів, говорив про мене Скеля Ізраїлева: Той, що володарює над людьми, буде праведний, володарюючи у страхові Божому.
4І, як удосвіта, при сході сонця на безхмарному небі від сяяння після дощу зростає трава із землі;
5Чи не так дім мій у Бога? Тому що заповіт вічний поклав Він зі мною, твердий і несхитний. Чи не так сходить від Нього все спасіння моє і всі бажання мої?
6А нечестиві будуть, як викинуте терня, котрого не беруть рукою;
7Але хто торкається його, озброюється залізом, або ж держаком списа, і вогнем спалюють його на місці.
8Ось ймення хоробрих у Давида: Йошев-Башшевет, тахкемонець, вождь головний серед трьох; він підніс списа свого на вісімсот вояків і уразив їх воднораз.
9По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох мужів з Давидом, коли вони глузуванням викликали филистимлян, які зібралися на війну.
10Ізраїльтяни вийшли супроти них, і він зупинився, і уражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І подарував Господь того дня велику перемогу, і народ повернувся за ним для того лише, аби зібрати здобич.
11За ним Шамма, син Аґе, гарар’янин. Коли филистимляни зібралися до Лехи, де було поле, засіяне сочевицею, і народ почав утікати від филистимлян,
12То він зупинився серед поля, і пильнував його, і уразив филистимлян. І дарував тоді Господь велику перемогу.
13Троє оцих старшин із тридцяти вождів рушили і увійшли жнивної пори до Давида в печеру Адуллам, коли натовпи филистимлян стояли в долині Рефаїм.
14Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян – у Віфлеємі.
15І відчув Давид спрагу, і сказав: Хто напоїть мене водою з криниці Віфлеємської, що при брамі?
16Тоді троє оцих хоробрих пробралися крізь табір филистимський, і зачерпнули води з криниці Віфлеємської, що біля брами, і взяли й принесли Давидові. Але він не захотів пити її, і вилив її для слави Господа.
17І сказав: Остережи мене, Господе, щоб я вчинив це! Чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось що учинили оці троє хоробрих!
18А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, – він головний над оцима тридцятьма; він забив списом своїм триста вояків, і мався у славі в отих трьох.
19Із трьох він був славетнішим, і був головним, але з тими трьома не брався рівнятися.
20А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий за справами, із Кавцеїлу, забив двох синів Аріїла моавського; він же зійшов, і вбив лева у рові в засніжений час.
21Це він убив одного єгиптянина, чоловіка вельможного; в руці у єгиптянина був спис, а він пішов на нього з палицею, і відібрав списа з руки єгиптянина, і вбив його власним його списом.
22Ось що учинив Беная, син Єгоядин, і він мався у славі в трьох хоробрих.
23Він був найвельможнішим із тридцяти, але з тими трьома не брався рівнятися. І настановив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів.
24Асаїл, Йоавів брат, – у числі тридцяти; Елханан, син Додів, з Віфлеєму;
25Шамма хародянин, Еліка хародянин,
26Хелец палтянин; Іра, син Іккешів, текоїтянин;
27Авіезер анетотянин, Мевуннай хушатянин,
28Цалмон ахох’янин, Магарай нетофатянин,
29Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, ґіватянин, сини Беньямінові;
30Беная пір’ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,
31Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум’янин,
32Ел’яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,
33Шамма гарар’янин; Ахіам, син Шарарів, арарянин;
34Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґілонянин;
35Хецрав кармелянин, Паарай арб’янин,
36Їґал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин;
37Целек аммонієць; Нахарай бееротянин, зброєносець Йоава, сина Церуїного;
38Іра їтрянин, Ґарев їтрянин;
39Урія хеттеянин, – усіх тридцять сім.