1І сказали сини пророків до Єлисея: Ось, місце, де ми замешкали біля тебе, затісне для нас.
2Ходімо до Йордану, і візьмемо кожний по одній колоді і вчинимо там собі місце для житла. Він сказав: Підіть.
3І сказав один: Вчини люб’язність, піди ти із служниками твоїми. І сказав він: Піду.
4І пішов з ними, і прийшли до Йордану; і почали рубати дерева.
5І коли один порався біля дерева, упала сокира у воду. І закричав він, і сказав: Ох, володарю мій! Та ж вона позичена!
6І сказав Божий чоловік: Де вона упала? Він показав йому те місце. І відрубав він кусок дерева, і кинув туди, і випливла сокира!
7І сказав він: Візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.
8Цар сирійський пішов війною на ізраїльтян і радився із челяддю своєю, кажучи: На такій-от і на такій-от місцині я отаборуюся.
9І послав чоловік Божий до царя ізраїльського сказати: Бережись проходити отією місциною, бо там сиріяни засіли.
10І посилав цар ізраїльський вивідувачів на ту місцину, про котру говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і він остерігався там не раз і не два.
11І затривожилося серце царя сирійського з цієї причини, і прикликав він служників своїх, і сказав їм: Скажіть мені, хто із вас має перемови з царем ізраїльським?
12І сказав один з його служників: Ніхто, мій володарю царю; а Єлисей пророк, який в Ізраїля, переказує цареві ізраїльському навіть ті слова, котрі ти говориш в опочивальні своїй.
13І сказав: Підіть, довідайтеся, де він; я пошлю, і візьму його. І доповіли йому, і сказали: Ось, він у Дотані!
14І послав туди коней, і колісниці, і багато війська. І прийшли вночі, і оточили місто.
15А вранці служник чоловіка Божого підвівся і вийшов; і ось, військо довкола міста, і коні, і колісниці. І сказав йому служник його: Овва, мій володарю, що будемо робити?
16І сказав він: Не бійся, тому що тих, хто з нами, більше, аніж тих, котрі з ними.
17І молився Єлисей, і говорив: Господе! Розкрий йому очі, щоб він побачив. І розкрив Господь очі служникові, і він побачив: ось, уся гора повнісінька коней та вогняних колісниць навколо Єлисея!
18Коли пішли до нього сирійці, Єлисей помолився Господові і сказав: Покарай їх сліпотою. І Він покарав їх сліпотою, за словом Єлисея.
19І сказав їм Єлисей: Оце не та дорога і не те місто; ходіть за мною, я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І привів їх до Самарії.
20Коли вони прийшли до Самарії, Єлисей сказав: Господе, відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони в середині Самарії.
21І сказав цар ізраїльський Єлисеєві, забачивши їх: Чи не побити їх, батьку мій?
22І сказав він: Не вбивай. Хіба мечем своїм і луком своїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до володаря свого.
23І вчинив для них цар щедру гостину, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до володаря свого. І не ходили вже сирійські орди на ізраїльську землю.
24Після цього зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, все військо своє, і виступив, і вчинив облогу Самарії.
25І був великий голод у Самарії, коли вони взяли в облогу її, аж так, що віслюкова голова продавалася за вісімдесят шеклів срібла, а четверта частина каву голубиного посліду – п’ять шеклів срібла.
26Одного разу цар ізраїльський проходив муром, і одна жінка, зойкаючи, говорила йому: Поможи, володарю мій, царю!
27І сказав він: Якщо не допоможе тобі Господь, яким чином я тобі допоможу? Чи з току або з чавила?
28І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Оця жінка сказала мені: Віддай сина свого, з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра.
29І зварили ми сина мого, і з’їли його. І я сказала їй другого дня: Віддай же сина твого, і з’їмо його. Але вона сховала сина свого.
30Вислухавши слова жінки, цар розідрав одежу свою, і проходив муром, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.
31І сказав: Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить, якщо залишиться голова Єлисеєва, сина Шафатового, на ньому сьогодні.
32А Єлисей сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав цар чоловіка від себе. Передніше, аніж прийшов посланець до нього, він сказав старцям: Чи бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Дивіться, коли прийде посланець, зачиніть двері і притисніть його в дверях. Аж ось і тупотіння ніг володаря його за ним.
33Ще говорив він з ними, аж ось, посланець прийшов до нього, і сказав: Ось яке лихо від Господа! Чого мені ще чекати від Господа?