1Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас?
2Ви – лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми.
3Ви показуєте собою, що ви – лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам’яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця.
4Таку певність ми маємо у Богові через Христа,
5Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога.
6Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить.
7А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -
8То чи не набагато кращим має бути служіння духа?
9Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.
10То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.
11Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!
12Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.
13А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.
14Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.
15Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.
16Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17Господь є Дух; а де Дух Господній, – там воля.
18А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.