1Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, і Тимофій, брат, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими по всій Ахаї, -
2Благодать вам і мир від Бога, Вітця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3Благословенний Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, Вітець милосердя і Бог усілякої втіхи,
4Що втішає нас у всілякій нашій скорботі, щоб ми також могли втішати тих, що перебувають у скорботах тією втіхою, котрою Бог утішає нас самих.
5Бо в міру того, як примножуються в нас страждання Христові, примножується Христом також і втіха наша.
6Коли страждаємо ми, то страждаємо для вашої втіхи і порятунку, котрий звершиться подоланням тих самих страждань, котрі зносимо також ми самі;
7І надія наша на вас тверда, чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи і порятунку, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так само і в радощах.
8Бо ми не хочемо залишити вас, браття, у незнанні про скорботи наші, які сталися з нами в Азії, тому що ми обтяжені були над міру і над силу, аж так, що вже не сподівалися залишитися живими.
9Але самі в собі мали вирок на смерть, щоб сподіватися не на самих себе, але на Бога, що воскрешає мертвих;
10Котрий якраз і визволив нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Котрого сподіваємося, що Він ще визволить нас,
11З допомогою також вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, на клопотання багатьох, численні склали подяку за нас.
12Бо похвала наша є свідченням совісті нашої, що ми в простоті і в угодній Богові щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою жили в мирі, надто ж у вас.
13І ми пишемо вам не інше, а те, що ви читаєте, або розумієте і що, сподіваюся, до решти зрозумієте,
14Оскільки частково ви вже зрозуміли, що ми будемо вашою похвалою так само, як ви нашою, у день Господа нашого Ісуса Христа.
15І в цій певності я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви удруге одержали благодать,
16І через вас перейти до Македонії, а вже з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене в Юдею.
17Маючи такий намір, чи легковажно я вчинив? Чи, може, те, що я вчиняю, тілесно вчиняю, аж так, що в мене то так, так, а то ні, ні?
18Вірний Бог, що слово наше до вас не було то так, а то ні.
19Бо Син Божий Ісус Христос, проповідуваний у вас нами, мною і Силуаном і Тимофієм, не був так і ні, але в Ньому було так!;
20Бо всі обітниці Божі в Ньому так, і в Ньому амінь!, на славу Божу, через нас.
21А Той, Хто нас із вами утверджує у Христі і Хто нас помазав, – є Бог,
22Котрий і позначив нас і дав запоруку Духа у серця наші.
23Бога закликаю за свідка про душу мою, що, милуючи вас, я донині не приходив до Коринту,
24Не тому, що ми начебто беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви непохитні.