1По цих справах та відданості прийшов Санхерів, цар асирійський, і увійшов до Юдеї, і оточив укріпленні міста, і мав намір здобути їх собі.
2Коли Єзекія побачив, що прийшов Санхерів з наміром воювати супроти Єрусалиму,
3Тоді поклав собі з князями своїми засипати джерела води, котрі поза містом; і ті допомогли йому.
4І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що пробігав країною, говорячи: Нехай же не знайдуть царі асирійські, які прийшли сюди, багато води.
5І підбадьорився він, і відбудував зруйнований мур, і звів його до башти, і зовні поставив другого мура, і зміцнив Мілло в Давидовому місті, і вчинив багато зброї та щитів.
6І настановив військових старшин понад народом, і зібрав їх до себе на майдан біля міської брами, і говорив до серця їхнього, і сказав:
7Будьте стійкими і мужніми, не бійтеся і не майте остраху перед царем асирійським і усією численністю, котра з ним; тому що з нами більше, аніж із ним.
8З ним сила тілесна, а з нами – Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в битвах наших. І зміцнів народ від слів Єзекії, царя Юдиного.
9По цьому послав Санхерів, цар асирійський, служників своїх до Єрусалиму, – сам він стояв навпроти Лахішу, і вся сила його з ним, – до Єзекії, царя юдейського, і до всіх юдеїв, котрі в Єрусалимі, сказати:
10Так говорить Санхерів, цар асирійський: На що ви сподіваєтеся і сидите в облозі у Єрусалимі?
11Чи не спокушає вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду й спраги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки царя асирійського?
12Чи не той це Єзекія, що зруйнував підвищення Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед жертовником єдиним поклоняйтеся, і на ньому звершуйте кадіння?
13Хіба ви не знаєте, що вчинив я і батьки мої з усіма народами країн? Чи могли боги народів земних спасти край свій од руки моєї?
14Хто із усіх богів народів, винищених батьками моїми, міг урятувати народ свій від руки моєї? То яким чином зможе ваш Бог урятувати вас від руки моєї?
15І нині нехай не ошукує вас Єзекія і не зводить вас у такий спосіб; не вірте йому. Якщо не міг жоден з богів жодного народу і царства порятувати народ свій від руки моєї, і від руки батьків моїх, то де вже й вашому Богові врятувати вас від руки моєї.
16І ще багато говорили служники його супроти Господа Бога, і супроти Єзекії, служника Його.
17І писав він листи, в котрих ганьбив Господа, Бога Ізраїлевого, і говорив супроти Нього такі слова: Як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї.
18І кричали гучним голосом єврейською мовою до народу єрусалимського, котрий був на мурах, щоб настрашити його, і налякати його, і захопити місто.
19І говорили про Бога Єрусалиму, як про богів народів землі, – витвір рук людських.
20І помолився цар Єзекія та Ісая, син Амосів, пророк, і заволали до неба.
21І послав Господь Ангела, і він винищив усіх хоробрих, і головнокомандувача, і старшин над військами царя асирійського. І повернувся він, осоромлений, до краю свого; і коли прийшов до дому бога свого, – то ті, що вийшли зі стегон його, вбили його там мечем.
22Отак урятував Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки Санхеріва, царя асирійського, і від руки всіх; і захищав їх зусібіч.
23Тоді багато людей приносили дари Господові в Єрусалимі і дорогі речі Єзекії, цареві юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів.
24Тими днями занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господові, і Він зачув його і дав йому ознаку.
25Але не віддячив Єзекія за виявлену до нього зичливість, бо запишалося серце його. І прийшов на нього гнів Божий, і на Юдею, і на Єрусалим.
26Та коли упокорився Єзекія в пишнотах серця свого, – сам і мешканці Єрусалиму, то не прийшов на них гнів Господній за днів Єзекії.
27І було у Єзекії багатство і слави вельми багато; і сховище він учинив у себе для срібла, і золота, і каміння коштовного, і для духмян та щитів, і для всіляких коштовних посудин,
28І комори для плодів земних, для хліба, вина і олії, і стійла для всілякої худоби, і подвір’я для черед.
29І міста збудував собі. І мав великий набуток худоби, тому що дав йому Бог вельми значне майно.
30І він, Єзекія, загатив горішній потік води Ґіхону, і вивів її вниз до західного боку міста Давидового. І мав Єзекія успіх в усіх своїх діяннях.
31Тільки при послах царів Вавилонських, котрі присилали до нього запитати про ознаку, яка була на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його, і відкрити все, що в нього на серці.
32Інші діяння Єзекії і доброчинства його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в Книзі царів Юдиних та ізраїльських.
33І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і вшанували його честю, по смерти його, всі юдеї і мешканці Єрусалиму. І зацарював Манасія, син його, замість нього.