1І було в Йосафата багато майна та слави, і він посвоячився з Ахавом.
2І пішов через кілька літ до Ахава в Самарію. І заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, що були з ним, і схиляв його піти на Ґілеадський Рамот.
3І говорив Ахав, цар Ізраїлів, Йосафатові, цареві Юдиному: Чи підеш зі мною до Ґілеадського Рамоту? Той сказав йому: Як ти, так і я. Як твій народ, так і мій народ: підемо з тобою на битву!
4І сказав Йосафат цареві ізраїльському: Запитай сьогодні, що скаже Господь.
5І зібрав цар Ізраїлів пророків чотириста чоловік, і сказав їм: Чи йти нам на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? Вони сказали: Йди, і Бог віддасть його в руки царя.
6І сказав Йосафат: Чи немає тут іще пророка Господнього? Запитаємо і в нього.
7І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Є ще один чоловік, через котрого можна запитати у Господа; але я не люблю його, бо він не пророкує про мене доброго, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Їмлин. І сказав Йосафат: Не кажи так, царю.
8І покликав цар Ізраїлів одного євнуха, і сказав: Побіжи скорше по Михея, сина Їмли.
9А цар Ізраїлів і Йосафат, цар Юдин, сиділи кожний на своєму троні, повбирані в царські шати; сиділи на майдані біля брами Самарії, і всі пророки пророкували перед ними.
10І вчинив собі Седекія, син Кенаанів, залізні роги, і сказав: Так говорить Господь: Оцими поб’єш сирійців аж до винищення їх.
11І всі пророки пророкували те саме, кажучи: Йди на Рамот Ґілеадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь в руки царя.
12А той посланець, котрий пішов покликати Михея, казав йому: Ось, пророки одноголосно звіщають цареві добро; нехай і твоє слово буде таким самим, як ото кожного з них. І ти провіщай добро.
13І сказав Михей: Живий Господь, – що скаже мені Бог мій, те скажу і я.
14І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамот Ґілеадський, чи утриматися? І сказав той: Ідіть, буде вам успіх, і віддадуть їх у ваші руки.
15І сказав йому цар: Скільки разів мені брати з тебе присягу, щоб ти не говорив мені анічого, окрім правди, в ймення Господнє?
16Тоді Михей сказав: Я бачив усіх синів Ізраїля, розпорошених по горах, як овець, у котрих немає пастуха. І сказав Господь: Немає у них старшини, нехай повернуться кожний до свого дому з миром.
17І сказав цар Ізраїлів Йосафатові: Чи не казав я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе?
18І сказав Михей: Тож вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, Який сидів на троні Своєму, і все небесне військо стояло по праву і по ліву руку Його.
19І сказав Господь: Хто зведе Ахава, Ізраїлевого царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті Ґілеадському? І один говорив так, а другий інакше.
20І вийшов один дух, і став перед Господом, і сказав: Я намовлю його. І сказав Господь: Яким чином?
21Той сказав: Я вийду і буду духом неправди в устах усіх пророків його. І сказав Він: Ти намовиш його, і матимеш успіх; піди і вчини так.
22І тепер, ось, допустив Господь духові неправди увійти до уст цих пророків твоїх, але Господь вирік про тебе лихе.
23І підійшов Седекія, син Кенаанів, і вдарив Михея по щоці, і сказав: Це ж яким шляхом відійшов од мене Дух Господній, щоб говорити в тобі?
24І сказав Михей: Ось, ти побачиш це того дня, коли будеш бігати з помешкання до помешкання, щоб сховатися.
25І сказав цар Ізраїлів: Візьміть Михея і відведіть його до Амона, старшини міста, і до Йоаша, царевого сина,
26І скажете: Так говорить цар: Киньте цього до в’язниці і годуйте хлібом і водою скупо, аж доки я не повернуся з миром.
27І сказав Михей: Якщо ти повернешся з миром, то не Господь говорив через мене. І сказав: Слухайте це, всі люди!
28І пішов цар Ізраїлів, і Йосафат, цар Юдин, на Рамот Ґілеадський.
29І сказав цар Ізраїлів Йосафату: Я перевдягнуся і піду в бій, а ти вберися в твої царські шати. І перевдягнувся цар Ізраїлів, і кинулися в бій.
30І цар сирійський наказав старшинам колісниць, які були у нього, сказавши: Не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки-но з царем Ізраїлевим.
31І коли побачили Йосафата старшини колісниць, то подумали: Це є цар Ізраїлів, і оточили його, щоб звоювати його. Але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відхилив їх Бог від нього.
32І коли побачили старшини колісниць, що це був не цар Ізраїлів, то повернули од нього.
33Тим часом, один чоловік випадково натягнув лука свого і поранив царя Ізраїлевого крізь шво на панцері. І сказав він візникові: Заверни назад і вези мене від війська, бо я поранений.
34Але битва того дня посилювалася; і цар Ізраїлів стояв на колісниці супроти сирійців до вечора, і помер при заході сонця.