1І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали по ньому, і поховали його в домі його, в Рамі. Давид підвівся і спустився до пустелі Паран.
2І був такий чоловік у Маоні, а маєток його на Кармелі, чоловік вельми багатий; у нього було три тисячі дрібної худоби і тисячу кіз; і був він при стрижінні овечок своїх на Кармелі.
3А ім’я чоловіка того – Навал, а ім’я дружини його Авігаїл. Ця жінка була вельми розумна і вродлива; а він – чоловік жорстокий і лютий характером; він був із роду Калевого.
4І почув Давид у пустелі, що Навал стриже отару свою.
5І послав Давид десять юнаків, і сказав Давид юнакам: Ви йдіть на Кармел, і прийдете до Навала і привітайте його від мого ймення,
6І скажите так: Мир тобі, мир домові твоєму, мир усьому твоєму.
7Нині я почув, що в тебе стрижуть овечок. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і ніщо в них не пропало упродовж усіх днів перебування їхнього на Кармелі;
8Запитай служників своїх, і вони скажуть тобі; отож, нехай знайдуть юнаки милість в очах твоїх, бо доброго дня прийшли ми; дай же служникам твоїм і синові твоєму Давидові, що знайде рука твоя.
9І пішли люди Давидові і сказали Навалові від ймення Давидового всі ці слова, і замовкли.
10І Навал відповідав служникам Давидовим, і сказав: Хто такий Давид, і хто такий син Єссеїв? Нині стало багато рабів, що втікають від панів своїх;
11Невже мені взяти хліби мої і воду мою, і м’ясо, приготовлене мною для стрижіїв у мене, і віддати людям, про котрих не відаю, звідки вони?
12І пішли назад люди Давидові своїм шляхом, і повернулися, і прийшли, і переказали йому всі слова оці.
13Тоді Давид сказав людям своїм: Опережіться кожний мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався й сам Давид своїм мечем, і пішло за Давидом близько чотирьох сотень чоловіка, а двісті лишилися при обозі.
14А один юнак із Навалових служників доказав Авігаїл, дружині Навала, говорячи: Ось, Давид послав був посланців із пустелі, аби привітати нашого пана, але він поставився до нього неприязно.
15А ті люди вельми прихильні до нас, не кривдять нас, і нічого не пропало у нас упродовж усього часу, коли ми ходили з ними, коли були в полі.
16Вони були для нас муром і вдень, і вночі упродовж того часу, коли ми пасли стада поблизу від них.
17Тож подумай і зваж, що робити; тому що неминуче загрожує лихо панові нашому і всьому домові його; а він – чоловік лихий, не можна говорити з ним.
18Тоді Авігаїл квапливо взяла двісті хлібів, і два бурдюки з вином, і п’ять овечок приготовлених, і п’ять сеїв пряженого зерна, і сто в’язочок родзинок, і двісті в’язочок смоков, і нав’ючила на осла.
19І сказала служникам своїм: Ходіть попереду в мене; ось я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові не сказала анічого.
20А коли вона, сидячи на віслюкові, спускалася з гори, аж ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона стрілася з ними.
21І Давид сказав їй: Авжеж, надаремно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка; і нічого не пропало з того, що належало йому; він відплачує мені злом за добро.
22Нехай же те і те вчинить Бог із ворогами Давида, і ще більше учинить, якщо до вранішнього досвітку із усього, що належить Навалові, я залишу бодай те, що мочиться до стіни.
23Коли Авігаїл побачила Давида, то квапливо зійшла з віслюка, і впала перед Давидом на лице своє, і вклонилася до землі;
24І впала до ніг його, і сказала: На мені гріх, володарю мій; дозволь служниці твоїй говорити у вуха твої і послухай слів своєї служниці.
25Нехай володар мій не звертає уваги на цього лихого чоловіка, на Навала; бо, яке ім’я його, такий і він. Навал – ім’я його і шаленство його з ним. А я, служниця твоя, не бачила служників володаря мого, котрих ти послав.
26І нині, володарю мій, живий Господь і душа твоя; Господь не допустить тебе йти на пролиття крови і утримає руку твою від помсти; і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої та ті, що шукають лиха на володаря мого.
27Ось ці дари, котрі принесла служниця твоя володареві моєму, щоб дати їх юнакам, що служать володареві моєму.
28Прости провину служниці твоєї; Господь неодмінно спорудить володареві моєму дім витривалий, тому що війни Господа провадить володар мій, і лихо не захопить тебе упродовж цілого життя твого.
29Якщо повстане чоловік переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа володаря мого буде зав’язана у вузол життя в Господа, Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він, мовби із пращі.
30І коли вчинить Господь володареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і настановить тебе вождем над Ізраїлем;
31То не буде це серцю володаря мого гіркотою і неспокоєм, що не пролив надаремно крови, і утримав себе від помсти. І Господь учинить добро володареві моєму, і пригадаєш служницю твою.
32І сказав Давид до Авігаїл: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Котрий послав тебе нині назустріч мені!
33І благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти о цій порі не допустила мене йти на пролиття крови і помститися за себе.
34Але – живий Господь, Бог Ізраїля, Котрий утримав мене від заподіяння тобі лиха, – якби ти не поквапилася і не вийшла назустріч мені, то до світла вранішнього я не лишив би Навалові нічогісінько навіть з того, що мочиться до стіни.
35І прийняв Давид із рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: Іди з миром у дім твій; ось, я дослухався голосу твого і пошанував тебе.
36І прийшла Авігаїл до Навала, аж ось, у нього бенкет у домі його, мов бенкет царський, і серце Навалове було звеселене; він був уже дуже п’яний, і не сказала йому жодного слова, ні великого, ані малого, до ранку.
37А вранці, коли Навал витверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в нього серце його і зробився він, мов камінь.
38Днів за десять уразив Господь Навала, і він помер.
39І почув Давид, що Навал помер, і сказав: Благословенний Господь, що віддав за сором, завданий мені Навалом, і уберіг служника Свого від зла: Господь обернув злобу Навалову на його ж таки голову. І послав Давид сказати Авігаїл, що він бере її собі за дружину.
40І прийшли служники Давидові до Авігаїл на Кармел, і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
41Вона підвелася, і вклонилася обличчям до землі, і сказала: Ось, служниця твоя готова служити, щоб мити ноги служників володаря мого.
42І зібралася Авігаїл квапливо, і сіла на осла, і п’ятеро служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давидовими, і стала його дружиною.
43І Ахіноам узяв Давид із Ізреелу, і обидві вони були його дружинами.
44А Саул віддав доньку свою Мелхолу, Давидову дружину, Палтієві, Лаїшевому синові, що з Ґалліму.