1І молилася Анна і говорила: Звеселилося серце моє в Господі; ріг мій став високим у Господі. Широко розтулилися уста мої на ворогів моїх; бо я радію із спасіння Твого.
2Немає такого святого, як Господь; бо немає іншого, окрім Тебе; і немає скелі, як Бог наш.
3Більше не говоріть зарозуміло, хай не виходить з уст ваших зухвальство; тому що Господь є Бог ведення, і діяння у Нього зважені.
4Лук міцних ламається, а немічні оперізуються силою.
5Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знесилюється.
6Господь умертвляє і оживляє, і до шеолу понижує, і підносить до неба.
7Господь учиняє жебраком і збагачує, принижує і підносить.
8Із тліну підіймає Він бідного, із смітників підносить убогого, аби посадовити з вельможами, і престола слави дасть їм у спадок; бо у Господа підвалини землі, і Він світ на них поставив.
9Ступні святих Своїх Він пильнує, а порушники закону щезнуть у пітьмі; бо не силою міцний чоловік (людина).
10Господь зітре тих, що суперечать Йому; з небес загримить на них. Господь буде судити кінці землі, і дасть потугу цареві Своєму, і піднесе ріг (силу) Помазанця Свого.
11І пішов Елкана до Рами, до оселі своєї. А підліток лишився служити Господові при Ілії священикові.
12А сини Ілії були людьми негідними; вони не знали Господа,
13І обов’язку священиків перед народом. Коли хтось приносив пожертву, слуга священиків під час варіння м’яса приходив з виделкою у руці своїй,
14І опускав її в казан, або в горщик чи на сковороду, і що зачепить виделка, те й брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Шіло.
15Навіть раніше, аніж спалювали лій, приходив служник священиків і говорив тому, хто приносив пожертву: Дай м’яса на печеню для священика; він не візьме в тебе варене м’ясо, то дай сирого.
16І якщо хтось говорив йому: Нехай спалять передніше лій, за звичаєм, а потім візьми собі, скільки душі твоїй заманеться, то він казав: Ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму!
17І гріх цих юнаків був дуже великий перед Господом, бо вони безчестили Господню пожертву.
18А Самуїл служив перед Господом, оперізуючись лляним ефодом.
19А малу верхню одежу давала йому його матір, і приносила йому щороку, коли приходила з чоловіком з річною пожертвою.
20І благословив Ілій Елкану і дружину його, та й сказав: Нехай же дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість відданого, якого взяв Господь. І пішли вони на місце своє.
21І навідав Господь Анну, і завагітніла вона, і породила іще трьох синів, і двох доньок, а підліток Самуїл зростав у Господа.
22А Ілій був дуже старий, і чув усе, як чинили сини його з ізраїльтянами, і що вони злягаються з жінками, які збиралися біля входу до скинії зібрання.
23І сказав їм: Для чого ви вдаєтеся до таких учинків? Бо я чую недобру славу про вас поміж цим народом.
24Ні, діти мої, то недобра слава, про котру я чую; ви розбещуєте народ Господній.
25Якщо згрішить чоловік супроти чоловіка, то помоляться за нього Богові. А якщо чоловік згрішить супроти Господа, то хто буде заступником за нього? Але вони не дослухалися до голосу батька свого, бо Господь вирішив уже зрокувати їх на смерть.
26А юнак Самуїл все зростав та зростав і здобував милість у Господа та прихильність у людей.
27І прийшов Божий чоловік до Ілії, і сказав йому: Так говорить Господь: Чи не відкрився Я домові батька твого, коли були вони ще у Єгипті, у домі фараона?
28І чи не вибрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі за священика, щоб він приходив до жертовника Мого, щоб кадив кадило, щоб носив ефода переді Мною? І чи не дав Я домові батька твого від усіх пожертв синів Ізраїля, спалюваних вогнем?
29Для чого ж ви топчете ногами пожертви Мої і хлібні приношення Мої, котрі заповідав Я для оселі Моєї, і чому ти надаєш перевагу синам своїм, а не Мені, годуючи себе частками від усіх приношень народу Мого – Ізраїля?
30А тому ось, що говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: Дім твій і дім батька твого будуть ходити переді Мною навіки. Але тепер говорить Господь: Нехай не буде так; бо Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що зневажають Мене, будуть зневажені.
31Ось, надходять дні, в котрих Я відітну рамено твоє і рамено дому батька твого, щоб не було старого чоловіка у домі твоєму.
32І ти будеш бачити ворога в оселі Моїй, хоч Господь прихильний до Ізраїля, і не буде в домі твоєму похилого чоловіка у всі дні – наповік.
33Я не усуну в тебе всіх від жертовника Мого, щоб засмучувати очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки твої помиратимуть в середніх літах.
34І ось тобі ознака, котра прийде на обидвох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса; – обидва вони помруть одного дня.
35І настановлю Собі священика вірного; він буде чинити згідно з серцем Моїм та з душею Моєю; і дім його Я зроблю тривким, і він буде ходити перед Помазанцем Моїм у всі дні.
36І кожний, хто залишиться з дому твого, прийде кланятися йому за агору срібла і за шматок хліба, і скаже: Долучи мене до якоїсь посади левитів, щоб мати спожиток.