Revelation 11— 2004

¹І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жер­товник, і тих, що покло­ня­ються в ньому.

²А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці.

³І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророку­вати тисячу двісті шістдесят днів, одяг­нені у веретище.

⁴Це два олив­кових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі.

⁵І якщо хто захоче їх образити, то во­гонь вийде з уст їхніх і поже­ре ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому на­лежить бути вбитому.

⁶Вони мають владу за­чинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророку­вання їхнього; і мають вла­ду над водами, пе­ретворю­вати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схо­чуть.

⁷І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що ви­ходить з безодні, битиметься з ними, і пе­реможе їх, і вб’є їх,

⁸і трупи їхні залишить на вулиці великого міс­та, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розі­п’ятий.

⁹І багато з народів і ко­лін, і людей, і племен диви­тиму­ться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозво­лять покласти трупи їхні у гроби.

¹⁰І ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і весели­тися, і пошлють дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі.

¹¹Але після трьох з полови­ною днів увійшов у них дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них.

¹²І почули вони з неба гучний голос, що гово­рив їм: зійдіть сюди. І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні.

¹³І в ту ж мить стався великий землетрус, і десята части­на міста впала, і заги­нуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воз­да­ли славу Богові Небесному.

¹⁴Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе.

¹⁵І сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: цар­ство світу стало царством Господа нашого і Хрис­та Його, і буде царювати повік.

¹⁶І двадцять чотири стар­ці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Бо­гові,

¹⁷говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседер­жите­лю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився.

¹⁸І розлютилися язични­ки; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати від­пла­ту рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю.

¹⁹І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і го­лоси, і громи, і землетрус, і великий град.