Psalms 88
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
3 Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
4 Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
5 Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
6 Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
7 Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
8 Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
9 Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
10 Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
11 Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
12 Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
13 Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
14 Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
15 Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
16 І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
17 І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.