1Повчання Асафа. Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
2Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
3Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
4не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
5Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
6щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
7Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
8Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
9Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
10Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
11Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
12Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
13Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
14Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
15Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
16Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
17Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
18Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
19Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
20Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
21Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
22за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
23Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
24Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
25Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
26Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
27І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
28Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
29і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
30Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
31гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
32Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
33І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
34Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
35І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
36Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
38Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
40Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
42не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
43Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
45Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
46Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
47Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
48Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
49Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
50Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. Слава…