1Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
2Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
6Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
8Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
9Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
11Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
12Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.