1Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
2Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
3Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
4Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
5На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
6Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
7Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
8Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
9Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
10Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
11Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
12Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
13Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати. Слава…