Psalms 21
1 Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
2 Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
3 Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
4 Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
5 На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
6 До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
7 А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
8 Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
9 «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
10 Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
11 На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
12 Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
13 Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
14 Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
15 Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
16 Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
17 Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
18 Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
19 Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
20 Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
21 Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
22 Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
23 Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
24 Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
25 Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
26 Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
27 Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
28 Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
29 Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
30 Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
31 Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
32 Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.