1[Псалом Давида про сотворіння світу.] Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
2Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
3Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
4Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
5Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
6Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
7Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
8Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
9Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
10Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
11Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
12Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
13Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
14Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
15І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
16Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
17Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
18Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
19Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
20Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
21Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
22Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
23Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
24Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
25Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
26Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
27Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
28Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
29Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
30Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
31Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
32Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
33Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
34Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
35Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! Слава…