1Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками.
2Хто йде прямим шляхом, боїться Господа; а чиї шляхи криві, той нехтує Його.
3У вустах нерозумного — бич гордости; вуста ж мудрих охороняють їх.
4Де немає волів, там ясла порожні; а багато прибутку від сили волів.
5Вірний свідок не обманює, а свідок неправдивий наговорить багато неправди.
6Розпусний шукає мудрости, і не знаходить; а для розумного знання легке.
7Відійди від чоловіка нерозумного, у якого ти не помічаєш розумних уст.
8Мудрість розумного — знання путі своєї, глупство ж безрозсудних — омана.
9Нерозумні глузують з гріха, а серед праведних — благовоління.
10Серце знає горе душі своєї, і в радість його не втрутиться чужий.
11Дім беззаконних зруйнується, а житло праведних розквітне.
12Є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх — дорога до смерти.
13І під час сміху іноді болить серце, і кінцем радости буває печаль.
14Людина з розбещеним серцем насититься від шляхів своїх, і добра — від своїх.
15Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
16Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
17Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
18Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
19Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
20Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
21Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
22Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
23Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
24Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
25Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
26У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.
27Страх Господній — джерело життя, що віддаляє від сітей смерти.
28У численності народу — велич царя, а при малолюдстві народу біда володареві.
29У терплячої людини багато розуму, а дратівливий виявляє глупоту.
30Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток.
31Хто пригноблює бідного, той хулить Творця його; хто ж шанує Його, той благодіє нужденному.
32За зло своє нечестивий буде відкинутий, а праведний і при смерті своїй має надію.
33Мудрість спочиває у серці розумного, і серед дурнів дає знати про себе.
34Праведність підносить народ, а беззаконня — нечестя народів.
35Благовоління царя — до раба розумного, а гнів його — проти того, хто ганьбить його.