Numbers 35— 2004

¹І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи:

²накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам:

³міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх;

⁴поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки;

⁵і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах.

⁶З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста:

⁷усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.

⁸І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам.

⁹І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹⁰оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську,

¹¹оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненавмисне;

¹²і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд.

¹³Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість:

¹⁴три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони;

¹⁵для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне.

¹⁶Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;

¹⁷і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;

¹⁸або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть;

¹⁹месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його;

²⁰якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре,

²¹або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його.

²²Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру,

²³або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,

²⁴то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами;

²⁵і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм;

²⁶якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік,

²⁷і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття,

²⁸тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого.

²⁹Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших.

³⁰Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть.

³¹І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть;

³²і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика.

³³Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її.

³⁴Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих.