1І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв, — тому що він узяв за себе ефіоплянку, —
2і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь.
3Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі.
4І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє.
5І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє.
6І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним;
7але не так з рабом Моїм Мойсеєм, — він вірний у всьому домі Моїм:
8вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві?
9І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов.
10І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі.
11І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили;
12не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла.
13І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її!
14І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться.
15І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам.