Nehemiah 5— 2004

¹І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.

²Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.

³Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду.

⁴Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;

⁵у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.

⁶Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.

⁷Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх.­ І скликав я проти них велике зібрання

⁸і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви про­­даєте братів своїх, і вони продаються­ нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.

⁹І сказав я: недоб­ре ви ро­бите. Чи не в страху Бога на­шого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?

¹⁰І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.

¹¹Поверніть їм нині ж поля їхні, вино­градні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм.

¹²І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.

¹³І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.

¹⁴Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого ро­ку до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.

¹⁵А попередні областеначальники, що були до ме­не, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.

¹⁶При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.

¹⁷Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколиш­ніх народів.

¹⁸І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.

¹⁹Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!