1Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.
2Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!
3Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —
4і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.
5Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим?
6За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її.
7Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені.
8Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси,
9тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима.
10Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом.
11Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.
12Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима.
13Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля.
14Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих.
15Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля.
16Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.