1У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів;
25а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.