1Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
4Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
5А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
7Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
9але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
10І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
12Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
14Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
15Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
19бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
20Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
21І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
22І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
24Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
26Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
29Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
31І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
35Тоді звелів народові возлягти на землю.
36І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
37І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
38а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
39І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.