1І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14Сівач слово сіє.
15Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?