1І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав.
2І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника.
3Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим.
4Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям.
5І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали.
6Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.
7Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша.
8І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.
9Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.
10Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем.
11Це від Господа, і дивним є в очах наших.
12І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
13І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.
14Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його.
16Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря.
17Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.
18Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує воскресіння, і запитали Його, кажучи:
19Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.
20Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей.
21Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.
22Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.
23Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої?
25Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах.
26А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.
28І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей?
29Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний.
30І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь!
31І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає.
32Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього;
33і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви.
34Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.
35Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів?
36Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх.
37Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.
38І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,
39сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, —
40ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.
41І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.
42Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.
43Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,
44бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.