1Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.