Leviticus 7— 2004

¹Ось закон про жертву за провину: це велика святиня;

²жерт­ву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх бо­­­­ків;

³той, хто приносить, по­ви­­нен­ представити з неї весь жир, кур­дюк і жир, що вкриває нутрощі,

⁴і обид­ві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на пе­чін­ці; з нирками нехай він відокремить це;

⁵і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жерт­ва за провину.

⁶Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня.

⁷Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину за­кон один: вона належить священикові, який очищає через неї.

⁸І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові;

⁹і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його;

¹⁰і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.

¹¹Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу:

¹²якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести пріс­ні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм;

¹³крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жерт­ві подячній;

¹⁴одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це на­лежить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;

¹⁵м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку.

¹⁶Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти мож­на,

¹⁷а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні;

¹⁸якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;

¹⁹м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий;

²⁰якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого;

²¹і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.

²²І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²³скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте.

²⁴Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;

²⁵тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого;

²⁶і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби;

²⁷а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.

²⁸І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²⁹скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу;

³⁰своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім;

³¹жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його;

³²і праве плече,­ як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові:

³³хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;

³⁴бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих.

³⁵Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства,

³⁶яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх. —

³⁷Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жерт­ву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну,

³⁸який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.