Leviticus 25— 2004

¹І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи:

²оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню;

³шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,

⁴а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй;

⁵що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;

⁶і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй,­ і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;

⁷і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.

⁸І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років;

⁹і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] мі­ся­ця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій;

¹⁰і ос­вятіть­ п’ятдесятий рік і оголосіть сво­боду на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і повер­ніться кожен у володіння своє, і кожен повер­ніться у своє плем’я.

¹¹П’ят­­десятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з не­об­рі­­заної лози,

¹²бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його.

¹³В ювілейний рік повертайтеся ко­жен у володіння своє.

¹⁴Якщо бу­деш­ продавати що ближньому твоє­му, або будеш купувати що у ближнього твого, не крив­дьте одне одного;

¹⁵за роз­рахун­ком років піс­ля ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за роз­рахунком років прибутку він повинен продавати то­бі;

¹⁶якщо ба­гато­ залишається років, збільши ці­­ну; а якщо мало років залиша­ється,­ зменши ціну, бо за відповідну кіль­кість років жнив він продає тобі.

¹⁷Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.

¹⁸Виконуйте постанови Мої, і збе­рі­гайте закони Мої і виконуйте їх, і бу­­­­де­те жити спокійно на землі;

¹⁹і бу­­­де земля давати плід свій, і бу­дете їсти досита, і будете жити спокійно на ній.

²⁰Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сія­ти, ні збирати врожаї наші?

²¹Я по­­­шлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки;

²²і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не ви­стиг­не врожай його, будете їсти старе.

²³Землю не слід продавати назавж­ди, бо Моя земля: ви прибульці і по­селенці у Мене;

²⁴по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.

²⁵Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;

²⁶якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,

²⁷то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє;

²⁸якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.

²⁹Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна;

³⁰якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.

³¹А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарів­ні з полем землі: викуповувати їх [завж­ди] можна, і в ювілей вони відходять.

³²А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завж­ди можна викуповувати;

³³а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських скла­дають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих;

³⁴і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх.

³⁵Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою;

³⁶не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою;

³⁷срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.

³⁸Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом.

³⁹Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:

⁴⁰він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе,

⁴¹а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх,

⁴²тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як прода­ють рабів;

⁴³не пануй над ним з жорс­токістю і бійся Бога твого.

⁴⁴А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас;

⁴⁵також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю;

⁴⁶можете передавати їх у спадщину і синам вашим піс­ля себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю.

⁴⁷Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця,

⁴⁸то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його,

⁴⁹або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться.

⁵⁰І він повинен роз­рахуватися з покупцем його, почина­ючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього;

⁵¹і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе сріб­ло, за яке він куплений;

⁵²якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати­ і за мірою років віддати за себе викуп.

⁵³Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю­ в очах твоїх.

⁵⁴Якщо ж він не ви­­­ку­питься таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,

⁵⁵тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.