Leviticus 22— 2004

¹І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²скажи Аарону і си­нам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь.

³Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].

⁴Хто із сімені Ааронового­ прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені,

⁵або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, —

⁶той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою;

⁷але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.

⁸Мер­твечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.

⁹Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.

¹⁰Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині;

¹¹якщо ж свя­щеник купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і до­машні його можуть їсти хліб його.

¹²Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повин­на їсти принесених святинь;

¹³коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його.

¹⁴Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.

¹⁵Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,

¹⁶і не повин­ні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.

¹⁷І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

¹⁸оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення,

¹⁹то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;

²⁰ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.

²¹І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности,­ [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній;

²²тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній;

²³тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жерт­ву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу;

²⁴тварину, у якої ядра розчав­лені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього,

²⁵і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не при­д­бають вони вам благовоління.

²⁶І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:

²⁷коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу;

²⁸але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.

²⁹Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;

³⁰у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.

³¹І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.

³²Не гань­біть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас,

³³Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.