Lamentations 5
1 Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу.
2 Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників;
3 ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови.
4 Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
5 Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку.
6 Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом.
7 Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні.
8 Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх.
9 З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі.
10 Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду.
11 Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських.
12 Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються.
13 Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров.
14 Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають.
15 Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання.
16 Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!
17 Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші.
18 Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній.
19 Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід.
20 Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час?
21 Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину.
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?