1Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
2Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
3Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
6І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
7Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
8Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
9Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
11Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
13І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
14Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
16А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
17І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
20Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
22Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
23Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
24Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
25А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
27Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
29Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
32щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
33Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
34Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
35Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
36Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
37Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
38Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
39Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
40Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.