1Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
2Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
3Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
4Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
5Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
6Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
7тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
8Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
9чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
10а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
11поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
12Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
13Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
14Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
15уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
16Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
17щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
18щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
19Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
20і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
21Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
22І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
23Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
24Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
25Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
26Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
27Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
28Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
29Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
30щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
31Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
32Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
33якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.