Jeremiah 18— 2004

¹Слово, яке було до Єремії від Господа:

²встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої.

³І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружа­лі.

⁴І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити.

⁵І було слово Господнє до мене:

⁶чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів.

⁷Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його;

⁸але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити­ йому.

⁹А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його;

¹⁰але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його.

¹¹Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші.

¹²Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця».

¹³Тому так гово­рить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева.

¹⁴Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають хо­лодні води, що течуть з інших місць?

¹⁵А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного,

¹⁶щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю.

¹⁷Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх.

¹⁸А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його».

¹⁹Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників.

²⁰Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій.

²¹Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні.

²²Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх.

²³Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.