Isaiah 59— 2004

¹Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.

²Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.

³Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.

⁴Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;

⁵висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна.

⁶Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх.

⁷Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.

⁸Путі миру вони не знають, і немає суду на стеж­ках їхніх; путі їхні викривлені, і ніх­то, який іде ними, не знає миру.

⁹Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці.

¹⁰Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві.

¹¹Усі ми ревемо, як вед­меді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас.

¹²Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.

¹³Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.

¹⁴І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотик­нулася на площі, і чесність не може увійти.

¹⁵І не стало істини, і той, хто віддаляється­ від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.

¹⁶І бачив, що не­має людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.

¹⁷І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голо­ву­ Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе рев­ністю, як плащем.

¹⁸Мірою відплати, за цією мі­­рою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помс­тою, островам віддасть належне.

¹⁹І бу­­дуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сон­ця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.

²⁰І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь.

²¹І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.