Isaiah 57— 2004

¹Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла.

²Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх.

³Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці!

⁴З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди,

⁵розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель?

⁶У гладеньких каменях струмків до­ля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим?

⁷На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву.

⁸За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце.

⁹Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пек­ла.

¹⁰Від довгого шляху твого стомлювалася, але не гово­рила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення.

¹¹Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому дов­го, ти перестала боятися Мене?

¹²Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі.

¹³Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.

¹⁴І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого.

¹⁵Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених.

¹⁶Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене.

¹⁷За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурював­ся; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця.

¹⁸Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його.

¹⁹Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його.

²⁰А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд.

²¹Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій.