Isaiah 34
1 Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній!
2 Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення.
3 І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.
4 І зотліє все небесне воїнство; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці.
5 Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю.
6 Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.
7 І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.
8 Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион.
9 І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою:
10 не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній;
11 і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення.
12 Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо.
13 І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів.
14 І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.
15 Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.
16 Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.
17 І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.