Isaiah 29— 2004

¹Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.

²Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл.

³Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую про­ти тебе укріплення.

⁴І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.

⁵Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить.

⁶Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усе­по­жерливого вогню.

⁷І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.

⁸І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спраг­ла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Си­он.

⁹Чудуйтеся і дивуйтеся: вони ос­ліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери;

¹⁰бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці.

¹¹І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана».

¹²І пере­дають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».

¹³І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Ме­не, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;

¹⁴то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.

¹⁵Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»

¹⁶Яка нерозсудли­вість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив ме­не»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?

¹⁷Ще трохи,­ дуже трохи, і Ли­ван чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вва­жати за ліс?

¹⁸І у той день глухі по­чують слова книги, і прозрі­ють із пітьми і мороку очі сліпих.

¹⁹І страж­денні більше і більше будуть радіти у Господі, і бід­ні люди бу­­дуть торжествувати за Святого Ізраїля,

²⁰бо не буде більше­ кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправ­ди,

²¹які заплутують людину у словах, і тому, хто ви­магає суду, біля воріт розстав­ляють сіті, і від­штовху­ють правого.

²²Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у со­ромі, і лице його більше не зблід­не.

²³Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шану­вати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.

²⁴Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі нав­чаться послуху.