Isaiah 26— 2004

¹У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.

²Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.

³Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.

⁴Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:

⁵Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.

⁶Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.

⁷Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.

⁸І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.

⁹Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.

¹⁰Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.

¹¹Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.

¹²Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.

¹³Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.

¹⁴Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.

¹⁵Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі.

¹⁶Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його.

¹⁷Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди.

¹⁸Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.

¹⁹Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців.

²⁰Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів;

²¹бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.