Isaiah 14— 2004

¹Близький час його, і не за­ба­ряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Із­­раї­ля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і при­ліпляться до дому Якова.

²І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візь­ме у полон тих, що поло­нили його, і буде панувати над гнобителями своїми.

³І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,

⁴ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!

⁵Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,

⁶який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.

⁷Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;

⁸і ки­париси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».

⁹Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.

¹⁰Усі вони будуть гово­рити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!

¹¹У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій.

¹²Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.

¹³А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;

¹⁴зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».

¹⁵Але скинутий у пекло, у глибини пекель­ні.

¹⁶Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,

¹⁷всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».

¹⁸Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй уси­пальниці;

¹⁹а ти повалений поза гроб­ницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп,

²⁰не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.

²¹Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.

²²І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь.

²³І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф.

²⁴З клят­вою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,

²⁵щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.

²⁶Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,

²⁷бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?

²⁸У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:

²⁹не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.

³⁰Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.

³¹Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.

³²Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.