Genesis 41— 2004

¹Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;

²і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;

³але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;

⁴і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І про­кинувся фараон,

⁵і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків­ гладеньких і гарних;

⁶але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;

⁷і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І проки­нув­ся фараон і зрозумів, що це сон.

⁸Уран­ці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.

⁹І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;

¹⁰фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;

¹¹і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кож­ному снився сон особливого значення;

¹²там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;

¹³і як він витлумачив нам, так і збулося: я повер­нений на місце моє, а той повішений.

¹⁴І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.

¹⁵Фа­­раон сказав Йосифові: мені снив­ся сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.

¹⁶І відповів Йосиф фарао­ну, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.

¹⁷І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;

¹⁸і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;

¹⁹але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;

²⁰бо з’їли охлялі й худі корови поперед­ніх сім корів повних;

²¹і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.

²²Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;

²³але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;

²⁴і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.

²⁵І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.

²⁶Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;

²⁷і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.

²⁸Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.

²⁹Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;

³⁰після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,

³¹і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.

³²А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.

³³І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.

³⁴Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;

³⁵нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;

³⁶і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.

³⁷Це сподобалося фараонові й усім слугам його.

³⁸І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?

³⁹І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;

⁴⁰ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.

⁴¹І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.

⁴²І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий лан­цюг на шию його;

⁴³повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйте­ся! І поставив його над усією землею Єгипетською.

⁴⁴І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не во­рухне ні рукою своєю, ні ногою своєю­ по всій землі Єгипетській.

⁴⁵І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу,­ дочку По­тифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.

⁴⁶Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед ли­це фараона, царя Єгипетського. І вий­­шов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетсь­кій.

⁴⁷Земля ж у сім років достатку при­­­­­­нес­­ла з одного зерна по жмені.

⁴⁸І зіб­рав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у міс­тах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують­ його.

⁴⁹І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.

⁵⁰До настання років голоду, у Йо­сифа народилися два сини, яких на­родила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.

⁵¹І на­рік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.

⁵²А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.

⁵³І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,

⁵⁴і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.

⁵⁵Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.

⁵⁶І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.

⁵⁷І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.